Як відомо, саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, тож дана норма закріплена і на законодавчому рівні. Якщо врахувати широко вживані вислови «діти - наше майбутнє» і «все починається з малого», нескладно зробити висновок, що права і свободи дітей повинні захищатися більш ретельно та наполегливо.
Стаття 12 Конституції України визначає, що «діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним».
Стаття 3 Основного Закону передбачає, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». З наведеного можна зрозуміти, що здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека дітей є найвищою соціальною цінністю, як і законодавче закріплення їх захисту, і відповідно це повинно бути одним з головних пріоритетів та головним обов’язком держави.
Однак при цьому постає питання про необхідність збалансованості прав та відповідальності у статусі неповнолітніх. Як свідчить практика, навіть для повнолітніх громадян досить складно утриматися від зловживань наданими їм правами.
На сьогоднішній час у зв’язку з нестабільним соціально-економічним розвитком, наслідком якого є зменшення доходів та рівня життя населення України, утрата традицій сімейного виховання, недоліки в організації роботі соціальних служб, громадських об’єднань та правоохоронних органів призводять до зростання кількості правопорушень, вчинених неповнолітніми.
Найбільш розповсюдженими противоправними вчинками неповнолітніх є адміністративні правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) не дає чіткого визначення «неповнолітній». Так, стаття 13 даного Кодексу передбачає, що «неповнолітніми» є особи віком від 16 до 18 років. Варто звернути увагу, що водночас із терміном «неповнолітній» у КУпАП вживається термін «дитина», який, відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства», визначено як «особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше».
Стаття 12 КУпАП встановлює, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно зі ст. 13 КУпАП України до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу, передбачені ст. 24 КУпАП, а саме:
· зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
· попередження;
· догана або сувора догана;
· передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Якщо звернутися до практики розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення та зокрема до питання заходів впливу, застосовуваних до неповнолітніх, варто зазначити, що такі заходи впливу як зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана є, як правило, не досить ефективним засобом впливу з огляду на характер сучасного суспільства і відсутність реальних важелів впливу на поведінку особи через загальний осуд, моральний вплив тощо. Крім того, такі заходи впливу як догана (сувора догана) за своєю природою більш характерні для дисциплінарної відповідальності, і відтак мали би бути замінені. Слід зауважити також, що заходи впливу повинні бути не тільки мірою покарання, а й виконувати виховну функцію, розвивати у підлітків позитивне ставлення до праці, суспільства.
Заходи впливу можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших.
Однак у разі вчинення особами віком 16-18 років деяких із цілого ряду окремо визначених адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності вже на загальних підставах. Згідно КУпАП, до таких правопорушень належать:
· незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП);
· дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП);
· порушення правил дорожнього руху (ст. 121—127, ч. 1, 2 і 3 ст. 130 КУпАП);
· пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення (ст. 139 КУпАП);
· порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ч. 2 ст. 156 КУпАП);
· дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);
· стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст. 174 КУпАП);
· злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП);
· порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195 КУпАП).
Застосування заходів адміністративного стягнення до неповнолітніх, звичайно, справляє більш істотний вплив на правопорушників. Однак при цьому закон робить ряд застережень, пов’язаних з віком та незначним життєвим досвідом таких осіб, а також обмеженими можливостями до відбуття окремих видів стягнень (наприклад, штрафу).
У даному матеріалі ми звернули увагу лише на деякі норми КУпАП, які стосуються відповідальності неповнолітніх, а також на заходи впливу, які закріплено законодавством. Проте хотілося б наголосити, що всі ці заходи можуть справляти належний ефект лише за умови поєднання мір впливу або стягнення, що застосовуються судом, із роз’ясненням їх суті та значення, вихованням відповідальності та усвідомленням можливості в подальшому більш істотних та тяжких санкцій. Дитинство сьогодні – це знайомство із правами дитини, із комплексом правових норм, що гарантують можливість нормального розвитку. Така дитина інколи схильна плутати турботу й захист від порушення її прав із можливістю нехтувати навіть мінімальними нормами поведінки. Уявлення про суспільство і місце у ньому дуже швидко закріплюється як вагома частина світогляду. У особи, котра сформувала такі погляди, будь-які санкції, міри впливу та заходи стягнення, що можуть бути застосовані судом, будуть сприйматися як свавільні репресії («б’ють за те, що попався, а не за те, що вкрав»), а не привід переосмислити свою поведінку та обрати більш узгоджену з нормами права та моралі життєву модель.
Тому звертаємо увагу на вказане вище не тільки молодих людей та підлітків, а й насамперед їх батьків, адже так багато залежить саме від виховання, життєвих умов, які закладає у дитину сім’я.
_03_03.png)
